Деклама́ція — мистецтво виразного читання (декламування), або мистецького виголошування, здебільшого з пам’яті літературних творів, зокрема віршів. У переносному розумінні декламація є манера говорити піднесено; пишномовні слова, промови; говорення гарних слів без змісту; пусті фрази.
Слово має два типи мовного значення — лексичне та граматичне. Реальний зміст слова становить його лексичне значення. Лексичне значення — це зміст слова, закріплений у свідомості людей зв’язок певного звучання з певним явищем дійсності, поняттям, дією. Лексичне значення — продукт мислення людини.
ДНЮВАТИ, днюю, днюєш, недок. Проводити день; робити одноденний відпочинок.
Відчу́ження, ви́власнення, вивла́снювання — перехід прав власності від однієї особи до іншої.
декламувати. Тлумачення із “Словника української мови”*. ДЕКЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Виразно читати художні твори, зокрема – вірші …
ДЕКЛАМАЦІЯ, Манера говорити штучно піднесено; пишномовні слова, промови. ДЕКЛАМУВАТИ, Виразно читати художні твори, зокрема – вірші …
2. перех. і неперех. Промовляти напам’ять (уголос або про себе) який-небудь текст; декламувати. Місяць світив, внизу тихо шелестіла річка.
Декламувати, співати у хорі, виступати на сцені. Збирати мінерали, цікавитися їх походженням. Вивчати природу рідного краю. Організовувати рiзнi заходи у …