У сучасній діалектології (1900-ті — 2000-ні) загальноприйнятим є поділ говорів української мови на три наріччя — північне, південно-західне і південно-східне.
Є ще семантичні діалектизми — загальнонародні слова, які мають різні значення для певного говору, наприклад, “байка” — щось, що не варте уваги. А також етнографічні — назви одягу, страв, помешкань, музичних інструментів та міфічних істот, які не використовуються за межами певного мовного регіону.
В основі сучасної української літературної мови лежать говори центральноукраїнського мовного ареалу, насамперед говори південно-східного наріччя зі значним впливом говорів подільських, волинських (сх. частина), східнополіських; відчутним був вплив ін. діалектів південно-західного наріччя.
Нерідко діалекти плутають із суржиком, однак насправді це різні поняття. Згідно з академічним тлумачним словником, діалект — місцевий різновид мови. А суржик — елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без дотримання норм літературної мови. Найбільш поширена особливість суржику — це деформація слів.
Одним із найбільш самобутніх є західноукраїнський діалект, що охоплює Галичину, Буковину, Закарпаття та Волинь та Поділля.
Найцікавіші діалекти України: як говорять у Харкові, на Донбасі, в Одесі та Галичині · Харків: ампулка, сявка, чинка. Харків не має такого …
Чіня – найкращий “мисливець” за трюфелями. А ще у давніх Китаї та Єгипті чіню вшановували як одну зі священних тварин – вона була символом щастя, достатку і …
Бо, окрім суржика, українська на сході багата цікавими висловами й відрізняється специфічною вимовою. Наприклад, ми постійно пом’якшуємо шиплячі …